Головна | Реєстрація | Вхід | RSS | Вівторок, 06.06.2023, 03:42 |
Черкаська загальноосвітня школа I-III ступенів №24 | |
Вітаю Вас Гость |
|
Цікаві заходи
Танцюють всі
вчитель української мови та літератури Борисова Лариса Володимирівна та учениці 11 – В класу Кулик Аліса та Шпильова Анна. Я вчуся уже в одинадцятому класі , але свій перший урок і досі пам’ятаю . Коли я вперше зайшов у свій клас , все там було мені дивно. Велика чорна дошка на стіні, шматки білої крейди, учителька, яка розсадила нас за парти та почала щось говорити , не пам’ятаю , що саме. Пам’ятаю також, як я вперше дістав зошит та почав виводити ручкою свої перші каракулі . Я ніяк не міг навчитися писати рівні літери, вони в мене то лягали спочивати , то зростали до непомірної висоти. Біля мене сидів хлопчик , який уже вмів писати , у нього вже виходило гарно та красиво. Я зрозумів , що так не зможу , і поклав ручку
на парту, але вчителька дуже сердито на мене подивилась , і я мусив узяти ручку
й продовжувати писати. Пролунав дзвінок і мій перший у житті урок
закінчився, і я вибіг на вулицю. Мені казали , що під час перерви можна бігати
та стрибати досхочу. Погода була гарна, як зараз кажуть – «класна». Таким
мені й запам’ятався мій перший урок. Хорольський В. учень 11 – А класу Чого хоче
людина ?! Чого хоче людина?! До чого прагне людина? Чого вона хоче ? Дивно, але ніхто не знає! Іноді, вона намагається дістатися
неба, Наче б то зрівнятися з птахами, Щоб підкорити незвідані висоти, Але стрімко падає донизу! Іноді, вона мріє зануритися, Дістатися до самого ядра Землі , Щоб розгадати всі її таємниці, Але сама матінка – природа не
хоче розкриття , І через це не пускає вічного
шукача глибоко ! Іноді , людина намагається
зазирнути в майбутнє, Чи виправити помилки минулого, Але все ж прогрес не досяг
відповідного рівня! Але, іноді людина стомлюється від
постійного шукання, І хоче бути сама собою, Але в неї знову ж не виходить, Адже за постійними пошуками
кращого, цікавого Вона втрачає сама себе, І лише тоді починає дійсно
замислюватися Чого ж вона хоче?! Але відповідь криється десь дуже
далеко В середині кожного з нас, І як найдовше шукаємо ми її на
Землі , Тим більше віддаляємося від
істини . Хоч потрібно просто зануритися в
себе І там шукати ваших бажань , Які в майбутньому можуть
пе6ретворитися на багаття щастя! Шановні
вчителі! Оскар Уайльд колись сказав : «Хочеш зіпсувати
людину – почни її навчати! » Напевно,
йому просто не поталанило з учителем , на відміну від всіх нас. Зараз ми , ваші
учні, стоїмо на порозі нашого майбутнього , готуємося вступити у «доросле»
життя і згадуємо світлі шкільні роки, які промайнули , неначе один день , лишивши по собі сумні й радісні
спогади , необхідні знання і безцінне вміння списувати... І єдине слово , яке спадає на думку, рветься
з уст – дякуємо ! Дякуємо за те , що жаліли нас і ставили гарні оцінки , що
пробачали наші витівки , за те , що не жаліли нас і оцінювали знання по
справедливості , що розказували батькам про незадовільну поведінку. Дякуємо за
тремтячі колінки і шалене калатання
серця перед контрольною роботою , за неймовірну радість , яку відчуваєш ,
почувши : «Сьогодні уроки –скорочені!» Спасибі за те , що тепер ми знаємо , де
знаходиться Кумо-Маницька западина, зі скількох відділів складається головний
мозок , яка формула три- нітрогліцерину, що таке «амплітудна модуляція», які
властивості мають арифметичні корені і багато іншої дуже цікавої і потрібної інформації.
Дякуємо за свята, дискотеки , екскурсії… Дякуємо всім вчителям , які не спали
ночами , займаючись криптографією, намагаючись розшифрувати загадковий почерк в
шкільному зошиті. Дякуємо за Ваш педагогічний талант і сталеві нерви , за
суворе дотримування правил і почуття гумору , за те , що всю свою душу Ви
вкладали в нас , за прагнення виростити своїх учнів Людиною. За те , що
показали : школа – маленька модель великого світу. Величезна подяка й земний уклін за те , що
школа стала для нас другою домівкою, а Ви, вчителі, - справді рідними людьми
. Дякуємо за співчуття , розуміння і виховання.
Дякуємо за те , що серце стискає , а на
очі навертаються сльози , коли розумієш , що прийшов час назавжди лишити
шкільне життя . І , якщо Вам ще не набридло це слово, то ми Вам , дорогі наші
вчителі, просто дякуємо – за все !!! З любов’ю і повагою учні одинадцятих класів. Косухіна Олена учениця 11-В класу Дорогі
випускники! Для
учнів одинадцятих класів шкільне життя майже завершилося. Позаду залишилися
роки , проведені разом , однією міцною родиною, роки сповнені радості,
переживань , турбот , роки першої закоханості і міцної дружби .І на прощання ми
вирішили поспілкуватися з нашими
вчителями про те , якими вони бачать нас у майбутньому , чого хочуть нам побажати, на що сподіваються. Інтерв’ю з
директором ЗОШ №24 Скирдою Г.Ф. -
Що Ви хочете побажати випускникам 2007 року? -
Дорогі мої випускники, для кожного з Вас я бажаю лише щасливого
майбутнього, здійснення всіх Ваших мрій , бо у кожного мрії різні : одні хочуть
успішно здати шкільні екзамени, вступити до вищих навчальних закладів, інші -
щасливо вийти заміж , побудувати родину… Найголовніше міцного Вам здоров’я , і
не лише Вам , а й Вашим близьким, бо коли рідна людина нездужає , то всі інші
радощі життя Вам не милі. Успіхів Вам ! І не забувайте рідну школу. -
Чи відрізняються випускники 2007 року від попередніх випусків ? -
Випускники відрізняються не лише рік від року , а й дуже відрізняються між
собою класи . За мої п’ять років моєї роботи у цій школі , випуск 2007
року був найспокійнішим. Ці діти лишили багато приємних моментів, які
залишаться в нашій пам’яті. - В кому із майбутніх випускників ви вбачаєте політичних діячів чи просто відомих особистостей ? -
Я нікого не хочу образити тому, що кожен із Вас має дуже великий потенціал,
і випуск 2007 року виділився дуже здібними
і талановитими дітьми. Інтерв’ю з класним керівником 11-В класу Вороною Т.В. -
Що ви хочете побажати випускникам 2007 року? -
Дорогі мої дітки, ось і прийшов час,
коли Ви стали дорослими. Дитинство залишилося за плечима і ви вже в одному
кроці від дорослих буднів. Мені дуже важко прощатися з Вами , адже за сім років
ми стали міцною родиною . У ваше
майбутнє поза межами школи , я хочу провести Вас справжніми Людьми,
особистостями , які зможуть себе проявити і в повну міру реалізуватися в житті.
Любі діти , ніколи не забувайте Вашу класну маму і поріг рідної школи, бо Вас
тут завжди чекають , Вам раді і готові підтримати і прийти на допомогу. -
Який момент із життя класу
запам’ятався найбільше? -
Наші роки разом – це суцільні приємні і незабутні моменти , і виділяти щось
одне не можна. Ми дуже часто влаштовували собі свято в буденний день , і не
лише в школі , а й поза її межами. Хіба можна забути наші екскурсії визначними
місцями України , виїзди на природу , прогулянки містом , незабутні святкові
вечори , вечорниці , конкурси , Новорічний маска-рад … -
Ким в майбутньому ви бачите своїх учнів ? - Лісового Богдана бачу представником влади . Загуменна Анна має чудові організаторські здібності , тому я вважаю , що її майбутня професія буде пов’язана з вихованням дітей . Ободовський Євген - представник будь-якої солідної фірми, бо проявитися він може в найрізноманітніших галузях .Бондаренко Галина – хореограф , або вчитель вокального мистецтва. Інтерв’ю з учителем економіки Логіновою Ю.А. - Що Ви хочете побажати випускникам
2007 року? - Дорогі
випускники! Бажаю Вам успіхів по закінченню школи. І хочу побажати Вам у
будь-якій ситуації завжди лишатися Людьми. Щастя, здоров’я і ніколи не забувайте Вашу рідну школу і
своїх учителів.
Інтерв’ю з учителем російської мови та зарубіжної літератури Лабай О.П. - Що Ви хочете побажати випускникам
2007 року? -
Я знаю Вас вже 7 років. І за ці роки Ви стали для мене дорогими і дуже
близькими людьми. Я хочу , щоб ви пішли з школи і забрали з собою лише найкращі
спогади. Я хочу, щоб ви навчилися поважати себе і знайшли своє місце у житті.
Ми завжди Вас чекаємо і любимо! Дорогим
учителям Настав наш час - пора в дорогу… На серці радість і тривога: Дні безтурботні вже позаду – Життя даватиме поради. Нас вчили довго, терпеливо, Щоб ми жили усі щасливо, Та не завжди були ми вдячні, Тож просимо у вас – пробачте! Для нас Ви дорогі і милі: Збагнути це тепер ми в силі… Любов дає про себе знати , Як покидаєш рідну хату. Настав наш час - пора в дорогу… На серці радість і тривога: Дні безтурботні вже позаду – Життя даватиме поради. Тимошенко В. учениця 11-А класу Пора прощання Немов на лебединих крилах, А з ними – радощі навчання. І ось пора – пора прощання. Мудрі поради і слова крилаті – Все , що серце нам зігрівало , Від чого крила виростали. Вас, вчителі, і рідну школу. Де б не були ми, так далеко, До вас прилиним , як лелеки. Так швидко роки пролетіли ,
|
|
Create by Hitch © 2023 |
![]() |