23 листопада учні нашої школи вшанували пам’ять загиблих від голоду у 1932-1933 роках, запаливши свічки пам’яті. Вшанувати пам’
ять невинних жертв – це той мінімум, який ми, сучасні українці, маємо
зробити не стільки для мільйонів загиблих, а, скоріше, задля майбутнього покоління , яке повинне завжди пам’ ятати про ті страшні часи й робити все,
щоб подібне ніколи не повторилося.За даними
істориків, у 1932-33 роках жертвами голоду в Україні, за різними
оцінками, стали від 4 до 10 млн. людей. Це означає, що в ті трагічні
роки Україна не долічилася від 10 до 25% свого населення, втрачаючи його
по 25 тисяч людей в день, по тисячі — на годину, по 17 — щохвилини. Ще живі люди,
котрі пам’ ятають голодомор і можуть розповісти про нього. Ще
зберігається шанс засвоїти урок історії не за підручниками, а через
безпосередній контакт із живими свідками. Але з кожним днем події
голодомору віддаляються в часі, не втрачаючи при цьому свого скорботного
і трагічного значення.
|
